Виховання

     

  РОЗВИТОК  ТВОРЧИХ  ЗДІБНОСТЕЙ  УЧНІВ

              Психологія доказує, що в кожну людину закладено великі можливості. Проблема в тому, чи вдасться їх розвити, відшліфувати, направити в потрібне русло, реалізувати.
Тема розвитку творчих здібностей учнів залишається актуальною і нині. Над проблемою розвитку творчих здібностей школярів на уроках української мови та літератури працюю вже декілька років, спираючись на теоретичні розробки вчених-педагогів В.О.Сухомлинського, М.М.Поташкіна, В.П.Тименка, крім того користуючись книгами відомих психологів Т.Рибо, Е.Фромма.
              Нелегко відшукати ті форми і методи роботи, які максимально забезпечували б успіх у навчанні і вихованні, розвивали б творчі задатки – природну потребу дитини. Адже кожна дитина хоче бавитися, тобто творити. Як навчити мови і літератури так, щоб зберегти це творче начало і розвинути його? Як позбутися «емоційної глухоти» багатьох вихованців ,залучити їх до щасливого спілкування з письменником, його героями, навчити їх насолоджуватися художнім твором як мистецтвом слова? Як виробити в учнів здатність думати і відчувати, розбиратися в складних життєвих ситуаціях, у собі, у людях, у навколишній дійсності? Як домогтися розкритися багатству індивідуального світу дитини? Як організувати процес пізнання, щоб в очах школяра не згасав вогник допитливості?
             Отож я і взялася опрацьовувати дану тему – «Розвиток творчих здібностей учнів».
             Для того, щоб навчити літератури та мови так, щоб зберегти творче начало, потрібно, як мені здається, лише три фактори.
            Перший – це вчитель, який знайшов себе, визначив свій стиль ,постійно розширює ерудицію, інтелект, має свою власну думку.
           Другий – погляд на літературу та мову з позицій загальнолюдського ,вічного, нетлінного.
            І третій (як сказав О.Довженко) – «Бачити зорі…в калюжах»
          Учитель повинен бути мудрим керівником, другом, який відкриє дітям світ прекрасного. Для успішної творчої роботи надзвичайно важливе співробітництво вчителя та учнів, розкріпачення їхньої творчої уяви, і це є одним із ланцюгів успіху моєї роботи, важливим кроком формування особистих якостей.
           Працюю так , щоб зробити урок творчим ,цікавим. Але навіть добре продуманий урок з цікавим змістом, якщо в ньому не спілкуються учитель з учнями і учні між собою – не можна назвати повноцінним, творчим. Учні повинні виступати на уроці в ролі дослідників, разом з учителем проникати в суперечливий і таємний світ художнього творення. Одне з головних завдань учителя - спонукати дітей до пошуків, дбати про розвиток розумових сил, будити думку і уяву.
          Хочу познайомити з основними принципами підходу до реалізації  питання розвитку творчого й логічного мислення учнів.
          1. Основний принцип – робота з усім класом. Бо коли кожен працює, створює щось своє.
          2. Глибока взаємна довіра між учителем і учнем побудована на взаємній повазі та непідробній зацікавленості одне одним; без розуміння і довіри не може бути істинного виховання.
          3. Індивідуальна робота з обдарованими дітьми.
        
    

    Як же домогтися розкритися учневі як творчій ,мислячій особистості? На уроках я використовую цілу систему вправ, спрямовану на розвиток творчої особистості учнів, враховуючи їх індивідуальні особливості. Через систему пізнавальних завдань прагну навчити учнів бачити свої помилки і вміти самостійно їх виправляти. Творчі завдання включаю в будь-який момент уроків, відповідно до процесу формування творчих здібностей дітей.
        Великий розвиваючий потенціал вбачаю в різних нестандартних формах уроків. Використовуючи різні нестандартні форми роботи, спонукаю учнів до активної розумової діяльності, сприяю зростанню інтелекту.
        Кожна, навіть найпростіша самостійна робота стимулює розвиток розумових сил школярів, формує в них необхідні уміння та навички, розвиває творчу уяву, збагачує мову учнів.
        Візьмемо найпростіші завдання.

1. Підберіть синоніми до слів:
знамено (прапор, хоругва)
блакить ( голубизна, синява)
дивний ( дивовижний, незбагненний)

2. Добувати складносурядні речення, використовуючи різні сполучники:
 Я люблю свій народ…
 Проходять дні…
 Цвіте земля…

3. Скласти речення за поданими схемами:
 [    , (щоб),  ( щоб ), і … ]
 [    , ( де),  (як)  ]

4. Скласти речення, використовуючи подані слова у ролі підмета :
сонце-жита; ліс-людина; народ-майбутнє.

5. Визначити в тексті власне українські слова, які відображають національні особливості рідної мови, виражають її самобутність,красу і неповторність. Пояснити їх лексичне значення ,використовуючи тлумачний словник.

6. Підібрати фразеологізми «з овочами»:
  Гарбуза дати; дати перцю; хрін від редьки не солодший ; мов горох при дорозі.

7. Перекласти фразеологізми з російської мови українською:
« з легким паром», «свихнуться с ума», « по верхам глядеть»
українські аналоги:
« доброго здоров'я помившись», « з глузду з'їхати» , «ловити гав»

8. Підібрати українські географічні назви, які мають форму тільки множини (Броди, Черкаси, Чернівці, Вашківці, Жовті Води, Кобеляки, Лубни, Ровеньки, Мостки, Пологи, Кринички, П'ятихатки ,Рудки, Дубляки , Підгайці, Прилуки, Бровари, Ківерці та інше.)

9. Довести, що дані слова є запозиченими:
    турнір, фініш, старт, гігант, поема, дефект.

10. Підібрати порівняння до слів:
білий, міцний, говорити (мов зозуля кує; як молоко; як сопілка грає; як граніт; неначе три дні не їв; мов горохом торохтить; як сніг)

11. Підібрати прислів'я і приказки, де були б прикметники вищого і найвищого ступенів порівняння
(Правда світліша за сонце.  Голод - найкращий кухар)

12. Пояснити, що власне означають слова та звідки вони прийшли до нас:
 Лада,ладний (із сивої давнини). Гарний,приємний, красивий, улюблений, коханий.

13.Відреагувати речення :
  Межею біг Чіпка з батогом, на якому був солом'яний бриль та полотняні штани.
  Комбінат виготовляє дитячі черевики із шкіри батьків.

14. Використовуючи сполучники як, мов, немов, наче, неначе, ніби, начебто, нібито, доповнити речення порівняннями.

Знайти в «Кайдашевій сім'ї» І.Нечуя-Левицького речення з даними словами; визначити, які з них кращі - придумані дітьми чи письменником.

Два рядки білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зеленому полі.

Веселі сині очі (Лавріна) світилися привітно і ласкаво, як небо.

У Палажки брови, як шнурочки.

          Особливо розвиває творчі здібності дітей гра. Урок-гра закріплює здобуті на попередніх уроках знання і навички дітей, вчить учнів застосовувати ці знання на практиці, розвиває: творчу уяву дітей , фантазію, кмітливість, вміння влучно і дотепно висловлюватися, нетрадиційно мислити, швидко орієнтуватися та знаходити правильні відповіді.
      Наприклад, гра «Утвори словосполучення»:
          Уважно подивившись на предмети, які стоять на столі, напиши можливі словосполучення іменник + прикметник :
 Сніп пшениці (золота пшениця, тяжкі колоски, добірне зерно , пшеничне колосся…)
 Жовте листя (осінні зорі, осінні сльози, багряне листя ,листяний килим, різнокольоровий букет…)

          Ребуси, кросворди, загадки – жарти, шаради, ви креслення «зайвого» слова із групи слів, відгадування задуманого слова та інші ігрові завдання заставляють дітей мислити творчо, нестандартно. Підготовка до такого уроку, звичайно, відбувається за кілька днів.
Цікаві уроки запитань-відповідей. Підготовка учнів включає підбір різних запитань для вчителів та однокласників. З них два запитання теоретичного плану, а решта - практичного, особливо такі, що стосуються правопису, вимови.
Такі уроки вважаю доцільними хоча б тому, що вони вчать учнів запитувати, отже, шукати в матеріалі найсуттєвіше. Високо ціную ті запитання учні, які поставлені правильно, глибоко продумані, навіть тоді, коли відчуваю, що учневі в цьому вдома допомагали батьки . Отже, і їм небайдуже навчання дітей.
           Розкриватися учневі як творчій мислячій особистості допомагають, звичайно, твори. Під час роботи над твором, перше за все, намагаюсь вивести учнів із стереотипу. Для того пропоную твори на неочікувані, незвичайні теми :

    Люблю - ненавиджу;

    Щоб я зробив, якби…;

    Що ви відчули, коли дивилися на берізку в осінньому вбранні?;

    Доторкнутись до історії (наприклад, відвідавши Запорозьку Січ , острів Хортицю);

    Найрідніша людина на Землі – це…

           У цих творах діти будь-якого віку розкриваються так цікаво, що інколи за півгодини-годину дізнаєшся те, що може ховатися роками, а може й не розкритися зовсім. Та й сам учитель своєю зацікавленістю, тактом, бажанням зрозуміти внутрішній світ дитини по-новому відкриється учням.
          Не ставлю перед собою мети зробити наших учнів письменниками. Талант – річ рідкісна. Просто вчу їх на уроках образному баченню і логічному осмисленню баченого , вчу розуміти себе і інших і основне – усвідомлювати своє місце серед людей.
         Ось як, наприклад, учениця 9 класу , спокійна, тиха, замкнути дівчинка, у творі «Мій масив» розповіла про свою повагу до жителів рідного масиву, своїх сусідів; розкрила свою творчу душу:
     
       «Осінь плаче жовтим листям, журливе квиління заставляє підняти голову вгору і слухати в небі журавлів. Ой, куди ви, куди?..
       Іду осінньою вулицею в школу. Зупиняюсь. Приглядаюсь навколо, бачу – красу, бачу людей – своїх сусідів, знайомих і незнайомих. Тріпнуло серце, і полились думки...
       Я люблю свою вулицю взимку і осінню, люблю в холоднечу і в спеку. Люблю дивитись на тих, хто кожного ранку кудись поспішає. Ось один - усміхнений щасливий, радісний. Другий – похнюпив голову, гіркота б'є з очей. Що з тобою, людино? А ось замріяний погляд, закоханий – закоханий… Серйозна ділова людина прямує, чітко карбуючи кроки. Підтюпцем,  заливаючись веселим сміхом, зграйкою поспішають до школи веселі хлоп'ята.
      Гарненька першокласниця несе свій портфель з такою гордістю, що аж бантики на голові випромінюють її щастя.
     А ось повільно, опираючись на ціпок, іде старенький. В руках торбинка, мабуть, човгає до базару. Раптом хтось лишив порожню пляшку…
    Здасть – декілька копійок буде прибавлено до мізерної пенсії. В очах його, в зморшках такий відчай… Людоньки, невже я не заслужив спокійної старості?!
    Підхожу до школи. Зупиняюсь і спостерігаю. Швидко прямують вчителі, зосереджено обдумуючи шкільні проблеми. Мої однокласники сходяться гомінкими юрбами. Я люблю дивитися на них, на школу, на мій масив. Яка краса навколо, який дивовижний світ стелиться переді мною , тягнеться  далеко-далеко , за обрії.
   Люди, зупиніться, придивіться навколо, наповніть своє серце любов'ю, добротою, привітністю. Полюбіть одне одного, як люблю вас я»

     Часто наше світосприймання відрізняється від дитячого. Те, що для нас беззаперечно, для школярів зовсім не так.. Треба поважати, любити дитячі вимисли, дитячі погляди, дитячі думки.  Учень-старшокласник  у творі «Люблю-ненавиджу» написав фразу, яка повинна заставити задуматися всіх дорослих:«Дуже жалко, що старше покоління вважає себе розумнішим, завжди правим, а нас постійно повчає, немов маленьких. А ми відчуваємо, думаємо, бачимо так, як, ви дорослі, а, можливо, і глибше, тому що не вміємо кривити душею. Це вже потім у вас цьому навчимося» .
    Цінність морального впливу таких робіт очевидна, адже діти самі ставлять моральні проблеми на їх віковому рівні і самі дають відповіді на них.
Пропоную теми творів, які вимагають вироблення власної позиції, творчого підходу, логічного осмислення сказаного.

   1. Соломія, заміжня жінка, пішла за коханим у світ. Добре це чи ні? ( М. Коцюбинський «Дорогою ціною»)
   2. Три жмутки Франкового серця.
   3. Чи любив свого сина старий Захар? (І.Франко «Захар Беркут»)
   4.  Візьміть «правдолюба» під варту! (Панас Мирний «Хіба воли ревуть, як ясла повні?»)
   5. Ощадливий Платон Микитович. Ангел чи скупий? ( О.Коломієць «Дикий ангел»)
   6. Бережімо собори душ наших. (О.Гончар «Собор»)
   7. «Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі.» (І.Костенко «Маруся Чурай»)
   8. Пузир - хазяїн чи експлуататор ? ( І.Карпенко- Карій «Хазяїн»)
   9. Чи любив Лукаш Мавку? ( Л.Українка « Лісова пісня»)
   10. «Так хто ж , як не я?» ( В. Стус)

      Окремими етапами творчого зростання є обговорення учнівських творчих робіт, виписка окремих думок. Буває так, що твір і не дуже хороший, а окрема думка просто вражає своєю геніальністю. Ось, наприклад: «Бідних він (Чіпка) не вбиває тому, що в них нема чим поживитись, а не тому, що він їх любить». Або: «Він (Чіпка) уже просто не може жити, не чуючи запаху крові».
      Аналізуючи твори, враховую самостійність й оригінальність висловлених думок. Подібна робота дуже стимулює розвиток дитячої уяви і творчості.
      Щоб процес розвитку творчого й логічного мислення мав позитивні  результати, весь час треба, як у спорті, піднімати «планку», тобто без особливого поспіху, але невпинно, ускладнювати зміст запитань і завдань.
     Учням – шестикласникам, готуючи їх до написання твору-пейзажу, пропоную підібрати синоніми, порівняння, такі особливі слова, за допомогою яких діти змогли б точно, влучно описати пейзаж.  Наприклад, вітер – легкий, легкокрилий, рвучкий, сильний, слабенький,  поривистий , бурхливий, ніжний, легіт, легковій, теплий, холодний, сухий, мокрий, морський, сердитий, степовий…; вітер цілує, голубить, заколихує, обнімає, розчісує коси, гладить…
    

Звичайно, щоб підібрати відповідні слова, художні засоби, потрібно переглянути безліч творів , залучивши до праці і батьків.
     Дальше пробую наблизити дітей до майстрів слова. У взятих із творів письменників реченнях, які пропоную дітям, пропущене слово, яке несе в собі основне і змістовне навантаження , по – особливому забарвлює речення. Без цього слова вираз стає бідним. І ось діти  пробують підібрати це слово.
         Наче густим молоком облиті фруктові дерева.
        Ось виструнчились у весняному святковому вбранні білі черешні.
        А на землі синьоокі проліски, перші фіалки соромливо підіймають голови…
        Запаморочливо пахли конвалії, черемха, шипшина.
       Люблю весну,  коли плюскочуть ріки , коли рида од щастя соловей.

        Не секрет, що більшість наших учнів російськомовні. Пропоную дітям співставити українські і російські фрази побачити велику різницю не лише у власне українських чи власне російських словах, а саме в образах – символах. У російській мові «Ой цветет калина в поле у ручья», а в українській мові «Зацвіла у лузі червона калина». Росіянин скаже: «шум дубрав», а українець –    «гомін дібров». «Розривається серце від болю» і «болит серце» . «Выплывают лебеди с тумана»  - «Мріють крилами з туману лебеді рожеві». Діти глибше пізнають рідну мову, захоплюються багатством її словникового складу.
      Порівнюючи російський (перекладений) і український варіант вірша  Б.Стуса « Каштани» , показую, як важко перекласти російською мовою українські слова-образи. А в українській мові теж довго прийдеться відшукувати слова , щоб передати образність російської мови, твори  потрібно читати в оригіналі. Значить, потрібно, по-перше, глибше зануритись у свою рідну мову, знати її тонкощі, образність і, по-друге, вчити іноземні мови.
      Ускладнюючи завдання, пропоную цікаву форму стимуляції дитячої творчості, яка подобається як дітям, так і батькам. Діти, а їм допомагають батьки, пишуть вірші. Пишучи твір «Козацька слава» , Шевчук Ганна написала вірш.
                                                              КОЗАЦЬКА  ДОЛЯ

                                                   «Україно моя рідна,
                                                   Земле моя мила,
                                                   На Вкраїні виріс я,
                                                   На Вкраїні й загинув.»
                                                   У бою поліг бідненький
                                                   Козак молоденький,
                                                   Поховали козаченька
                                                   В труну величеньку.
                                                   Спить козак та бачить сни,
                                                   Сни про Україну,
                                                   Землю рідну,
                                                   Землю милу,
                                                   Вірну Батьківщину!

        

Реалізувати творчі здібності учнів намагаюсь через розвиток фантазії та уяви дітей. Цьому сприяють такі види роботи: фантазування за картинами, під музику, імпровізація певних персонажів, добирання слів до характеристики персонажу.
           З метою формування творчої активності учнів на уроках літератури, особливу увагу  приділяю умінню аналізувати літературний твір. У процесі аналізу звертаю увагу на ті першооснови, що штовхають героїв на конкретні вчинки. Вони, першооснови, глибоко западають у дитячі душі, викликають адекватні дії.
            Учням подобаються уроки-бесіди, де можна вільно обмінюватися думками. При цьому  беру на себе роль рівноправного учасника бесіди , тоді школярі почувають себе розкуто, упевнено, невимушено, демонструють уміння художньо мислити. А відверте запрошення до дискусії, самостійного пошуку відповіді, яку не знайдеш у підручнику, дає мені змогу опосередковано, а не прямолінійно, авторитарно формувати в учнів  самостійне критичне мислення.
           Роздумуючи на уроці-бесіді: «Хто Чіпка – герой чи зарізяка?», діти прийшли до висновку, що варто лише прочитати  розв'язку, фінал роману (Мати Чіпки виходить надвір і бачить об'юшену кров'ю  дівчинку літ десяти, розпатлану, вся труситься. Заливаючись сльозами, дитина розповідає, що  прийшли бандити і всіх побили, порізали, постріляли … Усіх, усіх) можна вже сказати, що змальовано тут майже антилюдину, монстра, знавіснілого від горілки , від людської крові, від ненависті до всіх людей. Правдолюб?! Та такого « правдолюба» під варту взяти потрібно!
              До творчого мислення спонукають і нестандартні ситуації, в які треба ставити учнів на уроці.
              Наприклад , аналізуючи твір, пропоную дітям уявити себе на місці героя, серцем відчути його радощі і болі. Аналізуючи повість І.Франка «Захар Беркут», звертаюсь до когось із хлопчиків:
     - Ти любиш свого тата?
     - А він тебе?
А потім :
     - Чи любив свого сина старий Захар?

            І в голівці семикласника, якого любить тато, йде робота – пошук істини.
            Вивчаючи роман О.Гончара «Собор», пропоную учням задуматися над проблемою «духовного браконьєрства» , що морально, а що аморально. Заставляю дітей розібратися в поведінці Володьки Лободи, цього духовного браконьєра, для якого немає нічого святого, немає щонайменшої вдячності ні до батька, ні до інших людей, він байдужий до своєї землі, її історії. Пропоную дітям письмово відповісти на запитання: «В чому соціальна небезпечність Володьки Лободи?». Ось що написала одна із одинадцятикласниць : « Він (Володька) нищитиме не тільки скарби народу, а й тих, хто ці скарби захищає. Такі люди не повинні бути при владі»
            Діти приходять до висновку: потрібно не допускати до влади кар'єристів, злих і мстивих чиновників, бо вони знищать духовні і матеріальні скарби нашої культури , знищать саму пам'ять про те, звідки пішов народ , знищать у людині духовне.
           Щоб успішно розвивати пізнавальну активність учнів, всебічно стимулювати їх самостійну роботу, збуджую в них свідоме бажання займатися самоосвітою, стежу, щоб учні багато читали поза школою, практикую читацькі щоденники. Тільки та інформація, яка зігріта почуттям , пережита і осмислена учнями, здатна вплинути на розвиток особистості.

                Твори для позакласного читання розширюють кругозір учнів. Недавно із семикласниками провела урок «А ми славу козацьку повік не забудем» за повістю Д.Я. Чайковського «За сестрою».
        

Уже не раз зіткувалась із тим, що не знають діти нашої історії, традицій, звичаїв. Напевно, мало про це лише розповідати , не зачіпає розповідь глибоко дитячої душі. Потрібно шукати інші форми роботи, які розбудять дитяче серце, уяву. Попробувала познайомити учнів із історичними творами А.Я. Чайковського «Сагайдачний», «За сестрою», «Олюнька», «На уходах».
                Результат прекрасний! Діти, як губки, вбирали у себе викладені у художній формі історичні події. Із захопленням прочитали запропоновані твори письменника. Особливо сподобалась  повість «За сестрою», в якій висвітлюється героїчне минуле українського народу у 15-17 ст., звеличуються мужні захисники нашої землі - козаки запорозькі. Учні, захоплені подвигами козаків-лицарів, відчули причетність до славних сторінок нашої історії, «хто ми, чиї сини, чиїх батьків діти». До уроку підійшли творчо , з пошуком. По-перше , знайшли, законспектували, вивчили біографію А.Я. Чайковського; по-друге, написали ряд рефератів про період  15-17 ст., про Запорозьку Січ ; по-третє, більше дізналися про українських героїв-козаків, гетьманів; по-четверте, виготовили карту  Запорозької Січі , підібрали картини, на яких зображені козаки, дізналися про художників, які писали ці картини , познайомилися із музичними творами, у яких відбита козацька тема.
        Під час уроку учні давали обґрунтовані відповіді на поставлені питання, проявили великі знання історії, ерудицію, національну свідомість, громадський обов'язок.
        Особливо ґрунтовні відповіді були дані на такі запитання:

1.Чим приваблюють нас козаки-запорожці?
2. Що дізналися ви про життя, побут, звичаї козаків?
3. Як вплинула на Павлуся вперше побачена ним битва козаків із татарами?
4. Як козаки карали запроданців?
5. Чому Павлусь не захотів прийняти чужу віру?
6. Чим були перейняті всі почуття і помисли Павлуся, коли він знаходиться в неволі?
7. У чому полягає виховне значення повісті?

      Вважаю, що досить активним видом роботи у формуванні в учнів творчих здібностей є переказ, оскільки дає можливість розвивати зв'язне мовлення учнів. Особливо цінні перекази з продовженням , тобто потрібно  закінчити переказ на власний розсуд , показати власне бачення проблеми. Щоб збудити  творчий потенціал учнів, пропоную нестандартні уроки: урок-диспут, урок-роздум, урок-пам'ять, урок-сповідь, інтегровані уроки , творчі звіти, конкурси тощо. Саме такі уроки збагачують емоційний світ учнів, розвивають образну пам'ять, уяву, естетичні смаки, розумові здібності, художнє мислення, збільшують потребу творчої праці, підвищують культуру усного і писемного мовлення.
      Важливою формою роботи є наукові реферати з мови і літератури. Під час виконання таких робіт  учень під керівництвом учителя визначає матеріал і напрям дослідження, знайомиться з науковою літературою, створює потрібну картотеку фактичного матеріалу, фіксує прочитане в науковій літературі, обробляє здобуті дані, описує результати досліджень. Реферати пропонують тільки дослідницького характеру. Цей вид діяльності надзвичайно допомагає розвинути логіку школярів. Доцільно проводити наукові конференції. Скажімо, на конференції «Панас Мирний - корифей української прози» доречно розглянути реферати на такі теми:
     «Роль пейзажів у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
     «Портретні характеристики героїв у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
  А от після аналізу повісті «Кайдашева сім'я» І.Нечуя-Левицького пропоную такі реферати:
     «Чи існує поняття кайдашизм?»
     «Багатство художніх засобів, образність мови у творах І.Нечуя-Левицького».

           

Велику роботу проводжу з обдарованими учнями. Талант - явище рідкісне, він не завжди прокльовується сам. Учитель знає, як щемко - сором'язливо виявляють підлітки навіть свої звичні захоплення і вподобання. Тому так важливо вчасно помітити, благословити, підтримати, якщо треба, навіть захистити талановиту дитину. Здібних дітей у нас багато. Чому ж не всі вони стають здібними дорослими? Чи не втрачаємо ми талант у підлітках? Втрачаємо, бо не помічаємо його або не хочемо помічати. Тому потрібно  уважніше придивлятися до дітей, потрібно зберегти й пронести оту іскру талановитості, подаровану природою, через вітри й урагани перехідного підліткового віку. Допомогти здібній дитині у всьому розмаїтті цікавого (а їй же хочеться і співати, і стрибати, і читати, і малювати, і дивитися телевізор!) відшукати себе.

Розвиток творчих здібностей учнів справа не одного дня, тижня чи місяця, а результат наполегливої і систематичної праці протягом року, терміну навчання в школі, всього життя.
                І тому ефективність формування і розвитку творчої особистості кожної дитини значною мірою залежить від вчителя, його особистих професійних якостей, його бажань. Бо, як говорив Сократ : « В кожній людині є сонце. Тільки не треба його гасити»