Уроки

Урок

Тема: Осип Турянський.  Повість-поема « Поза межами болю». Засудження війни і мілітаризму, утвердження нездоланності людського духу, сили розуму і волі до життя.

Мета: розкрити за допомогою змісту твору жахливість війни як явища; допомогти учням усвідомити загальнолюдські мотиви й гуманістичні цінності твору письменника; поглибити навички аналізу художніх образів; осмислювати вартість мистецтва, грошей, почуттів людини, спираючись на текст.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування на їх основі умінь та навичок.

Обладнання: портрет письменника, текст твору, ілюстрації до нього, фільм «Поза межами болю», мультимедійні засоби

Треба прагнути бути людиною,

незважаючи на всю жорстокість

навколишнього світу, і це можливо

О. Генрі

Форми роботи: завдання до проекту «Осип Турянський. « Поза межами болю»

Група  «Літературні критики»:

1) визначити ідейно-художню роль кожного образу твлору;

2) розкрити ідейну спрямованість поеми.

Група «Режисери»:

1)    дібрати ілюстрації до твору.

Хід уроку:

І. Організаційний момент

         1. Емоційне налаштування на урок

ІІ. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності. Звернення до епіграфа

        Слово вчителя:

Довженко у 1943 році сказав: «Людина на війні – це воля. Є воля – є людина. Скільки волі, стільки й людини». А довів це Осип Турянський ще 1917 року у своїй поемі в прозі «Поза межами болю».

Пройшовши через пекло війни, перенісши весь трагізм, весь біль відчутого і побаченого, він вирішив відтворити це у повісті-поемі.

Сьогодні ми поговоримо про те, чим сильна людина, що веде її до перемоги і як залишитися Людиною з великої літери  . А ще про війну, яку засуджує автор , і про нездоланність людського духу. Бо як сказав О.Генрі: «Треба прагнути бути людиною, незважаючи на всю жорстокість навколишнього світу, і це можливо».

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1.     Бесіда:

1. Що знаєте ви про Першу світову війну?                           

2. Хто з українських письменників звертався до цієї теми? (Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, Лесь Мартович, Юрій Смолич… )

3. Які події покладено в основу повісті? (1915 рік, Перша світова війна «Під ударом німецько-австрійського війська покинули серби свій край і забрали всіх бранців, 60 тисяч душ, із собою та погнали їх на албанський «шлях смерті».

«В албанських горах, нетрях, з голоду, холоду і душевного болю, загинуло 45 000 бранців.) Разом із полоненими гинули і сербські солдати.

4. Де в цей час знаходився Осип Турянський? І чому звернувся до теми Першої світової війни? (Був серед полонених.) Переживши всі лихоліття, він поклявся розповісти  світові про пекло війни. Він знав війну в обличчя. І назвав її «…злочином проти людства».

5. Давайте до слова «війна» підберемо співголосні слова (смерть, біль, сльози, злочин, катастрофа, страх, кров, трагедія, горе, біда, страждання…).

6. Кому присвячений твір? (Дружині і синові) Чому? (Бо «… нічого кращого немає , як тая мати молодая з малим дитятком на руках…»).

ІV. Основний зміст уроку. Робота над твором.

Композиція твору

1. Про кого йдеться у повісті? (Про сімох приречених війною на смерть, серед них був і майбутній автор повісті).

2. Замість слова полонені автор використовує інші слова. Які? («тіні», «живі трупи», «привиди»).

3. Назвіте прізвища та національність полонених (Бояні (серб), Сабо (угорець), Ніколич (серб), Штранцінгер (австрієць), Пшилуський (поляк), Добровський (українець), Оглядівський (українець)).

4. Із скількох частин складається твір? (Із вступу і 5-ти частин).

5. Про що розповідається у кожній частині?

І – Ліричний відступ. Про що йдеться у ньому? («Я і мої товариші впали жертвою жахливого злочину, це був злочин, якого люди і природи допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства». «Я чудом остався між живими».

Тіні загиблих товаришів з’являються йому у сні і наяву. Автор призиває майбутні покоління українців до «вселюдського братерства і любові».

·        Чим є ця фраза для твору Турянського? (Ідеєю твору).

   Тема твору: засудження війни і мілітаризму, утвердження нездоланності людського духу. Сили розуму і волі до життя.

·Ідея твору: «Хай наші спільні муки впадуть прокльоном на старий світ, який ще досі тоне в морі крові і нікчемності… Хай ясна ідея… виведе молоде українське покоління на сонячний шлях волі… І позве народи до вселюдського братерства і любові».

ІІ – Експозиція. Похід військовополонених, жорстокість конвою.

ІІІ – Зав’язка. Семеро товаришів  вбивають конвоїра, утікають.

 «Голод і мороз ведуть їх на стрічу смерті, і третій ворог – безнадійність. Вони не їли десять днів.»

  ІV –  Кульмінація. Як врятуватися? Потрібно розпалити вогнище, це значить зняти із когось одежу. Починається моторошний «танець смерті». Вирішують: хто впаде у «танці смерті» першим, з того і знімуть одежу. Першою жертвою під час «танцю смерті» падає Бояні.

V - Розвиток дії. Загибель кожного із товаришів Оглядівського: перший помер Бояні, далі – Пшилуський, Ніколич, Сабо,Штранцінгер, Добровський.

VІ -  Розв’язка. Оглядівський, автор твору Осип Турянський, врятований.

         2.  Характеристика образів твору

- Семеро товаришів-побратимів, кинутих у вихор війни, розв’язаної імперіалістами, стають перед вибором: воля людини та біологічні інстинкти, гуманізм та жорстокість.

- Що об’єднує героїв твору? (Об’єднує не лише спільне нещастя, а дружба, братерство, солідарність, взаємодопомога).

«Ось тут між нами заступлені народи, котрі так себе ненавидять і поборюють. А проте ми , їх сини, почуваємо себе тут наче брати. Ми тут вже здійснили ідеал братньої прихильності і любові».

·        То яка авторська ідея скрита у цьому висловлюванні? (Показати, яку трагедію принесла війна; засудити тих, хто спричинив цю трагедію; призвати народу до порозуміння, дружби, любові).

Давайте поговоримо про героїв твору. Які вони? Чим захоплювались? До чого прагнули? Як вели себе у нестандартній ситуації? Чи мали волю до життя?

Бояні (серб) :

-       морально найслабший, щось дитяче є у його поведінці; більше всіх піддається паніці : «Бояні заплакав і став кликати маму»;

·        не може боротися за життя;

·        хотів кинутися у прірву, але товариші йому не дали;

·        хотів напитися води, впав у воду, після цього забув своє ім’я;

·        першим падає у «танці смерті»;

·        просить передати товаришів матері, що він помер у теплій хаті на білій постелі.

·        Застиглий усміх на обличчі Бояні ніби говорив: «Товариші, тепер я щасливий».

Добровський про смерть Бояні: «Прокляте те життя, в котрому слабший мусить   загинути, щоб дужчий міг жити». Прокоментуйте ці слова. Можливо, це заперечення життя взагалі?

Полонені стягнули з трупа товариша убрання і розпалили вогонь.

Сабо  ( угорець):

·        жорстокий, грубий, відчуває право сильного над слабшим;

·        мова лайлива, брутальна;

·        активний песиміст;

·        немає родичів і близьких;

·        пропонує вгамувати голод людоїдством (адже поблизу лежав труп Бояні) і до цього закликає товаришів, переконує їх, що це для загального добра

-         Які цинічні слова Сабо вразили товаришів? («… не розберу, яка різниця між мертвою людиною й, наприклад, між мертвим конем або медведем»)

·       показує товаришам купюри, які підступно здобув під час війни (скинув в безодню сотника і забрав у нього гроші, пропонує їх друзям і кричить: «… ти безцінний, нужденний шматку паперу». Хоче кинутись в безодню, але Добровський рятує його)

-         Хто сказав Сабо слова «… люди не є злі, люди тільки нещасливі і щасливі»

(Добровський)

·         проясніла людська свідомість Сабо постає проти дикого тваринного інстинкту і перемагає.

Пшилуський:

·        поляк-шляхтич;

·        має дітей, за котрими дуже сумує, носить у собі травму;

·        його серце розривається від туги, болю та злості: дружина зрадила його;

·        має дітей, за котрими дуже сумує;

·        «ця жінка знищила життя моїх дітей… вона цілувалася з коханцем на їх очах… вона затроїла ангельські душі їддю брехні… »;

·        хоче пожертвувати себе для інших;

·        його вразили слова Добровського: «Коли з тебе мужчина, чоловіче, то ніколи не плач»;

·        але, на жаль, не вистачило волі до життя: зрада дружини глибоко роз’ятрила його душу.

Перед смертю говорить: «Я все прощаю їй… її злочину проти дітей не можу       простити». Помер, думаючи про дітей.

·        До кого звернені останні слова Пшилуського? ( До дітей). Чи може невірність убити волю до життя?

Ніколич (серб):

· найсвітліша людина, м’який, лагідний;

· «…життя таке гарне», - говорить друзям;

· сумує за батьком, матір’ю, родичами;

· «я так хочу жити не для себе, а для родичів і для науки»;

· «доля сама вирішить кому з нас найскорше вмерти»;

· «… ти, Ніколич, балакаєш, як жовтодзьоб, з тебе нівроку естет »

-  Хто сказав ці слова? (Сабо)

-         Які пророчі слова сказав серб , що найбільше зачепили товаришів за душу?

 («Доля сама вирішить, кому з нас найскорше вмерти»)

-         Яке рішення прийняли товариші?

 («… хто з нас перший упаде і вже не встане, цей стане нам усім у пригоді»)

·        саме Ніколич змусив товаришів здригнутися перед людоїдством;

·                         перемагає людяність, доброта;

(«…хай згину, а людського тіла не буду їсти, і ніхто з вас не їстиме»). Це була перша перемога людського духу.

Слова Турянського щодо цього епізоду: «… дух людей, що вмирали з голоду, поконав, здушив і вбив божевільну пристрасть тіла. Однак перемога духа коштувала дорого…».

Підходила смерть…

-         Хто скрасив життя приречених в останню хвилину?

Штранцінгер (австрієць)  –

Автор про Штранцінгера: «Якби я був можновладцем, царем, богом, я впав би в порох, у сніг, у болото на землю перед оцією людиною на дні буття, цілував би їй ноги й руки і прохав би її прощення за всі безмірні муки. Мій любий, сліпий брате… Жорстокість людей і неба видерла йому ці добрі, лагідні очі! Чому ми всі такі безпомічні, а ти нещасний брате, найнещасніший між нами?

·        інтелігент, молодий мрійник;

·        готовий пожертвувати собою ради товаришів;

·        живе нереальною вірою в творчі сили життя, в його світле начало;

·        сліпий мовчазний скрипаль, його сила – сонце, яке він бачить своїми сліпими очима, і скрипка – голос його серця. Ця скрипка – його очі, і саме її він кидає у вогнище з бажанням віддати останнє задля порятунку;

·        після того, як війна випалила йому очі, його мати вмерла, а суджена втопилася;

-         Як ставляться товариші до Штранцінгера? («ти святий, нічия рука до тебе не торкнеться») – ( Добровський);

·        його мова сповнена символами та афоризмами, мрійлива, вишикувана;

·        грав на скрипці лише у моменти найбільшого душевного болю;

·        незадовго до своєї смерті вразив товаришів надзвичайно красивою мелодією і піснею («… на крилах пісні душі полетіли провертати гори і завертати весну і щастя, що вже не вернеться ніколи»); Це був гімн великому і людському в людині.

-         Як вели себе товариші під час гри на скрипці? («… німі, зачаровані, дивилися з зачудуванням, подивом»)

-         Його останні слова зробили чудо: « Щось, ясніше світла, всіх богів вступило в їхні душі»;

-         Що підірвало його сили? (Гра на скрипці). Коли він помирає? Які слова потрясли товаришів? («Є сонце в житті», - шепнув Штанцінгер. Товариші дивилися на нього з німою пошаною. )

Добровський (українець) –

·        найрозумніший з усіх, інтелектуал;

·        доктор, освічена, вихована людина;

·        прекрасно танцює, колись був балетмейстером;

·        сильний, гордий, чесний, але песиміст;

·        має шляхетне серце;

·        його висловлювання забарвлені іронією, скептик;

·        постійно кидає саркастичні репліки, щирі та псевдопатетичні тиради;

·        фізично найдужчий, відчуваючи свою силу, дещо ставиться до товаришів, іноді кепкує з них;

·        іронізує, але підтримує товаришів;

·        не вірить с остаточну перемогу добра над злом, хоча його серце сповнене огиди та презирства до всього злого, потворного;

·        організовує бал навколо вогнища під час «танцю смерті»;

-         Чому  Добровський рятує Сабо? (Почуття жалості, усвідомлення всепрощення)

-         Чому сильний Добровський втрачає волю до життя? («…я не тужу ні за ким, найбільше боляче, що в людській душі погасло світло»), «я не хочу вертатися назад в озвірілий світ».

           Оглядівський (оповідач Осип Турянський)–

·        українець;

·        саме він і розповідає про своїх загиблих товаришів, тіні яких йому з’являються у сні і наяву («…я і мої товариші впали жертвою жахливого злочину… це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який приневолив стати злочинцями супроти духа людства. І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю – у країну божевілля і смерті»);

·        багатогранний образ: високогуманна, духовно багата людина, огорнута теплом і співчуттям; мрійник, заглиблений у внутрішній світ;

·        фізично слабкий, проте смерть переміг, адже символом життя для нього були син і дружина. Він ними марив;

·        віра у добро не покидала його.

-         Який вчинок Оглядівського зворушив товаришів, заставив подивитися зовсім по-іншому на їх трагедію? (Оглядівський знайшов у кишені дробинки хліба, кусочок цукру, який розділив на шіть часток та роздав товаришам. Вижив тільки тому, що не думав про самого себе, а про сина, дружину. Волю до життя у нього збуджувала не тільки родина, а відповідальність його як чоловіка, батька, захисника, який повинен захистити всіх слабких, немічних на планеті)

-         А скажіть, будь ласка, про що ще згадують, думають товариші, захоплюються чим? Що допомагає їм вижити? (Мистецтво: воно рятувало приречених у прямому і переносному значенні – книги (Шекспір, Гете, Кант ), скрипка. Високий духовний світ допоміг подолати біологічні інстинкти людського єства).

-         А чим наповнений весь твір? (Поезією, ритмізованою прозою)

V. Підсумок уроку.

Чи вдалося О.Турянському дати перконливі відповіді на основні три питання, поставлені у творі?

1 Хто винуватий у стражданні цих людей? (Війна, вірніше ті ,хто ії ров'язав «Хай би боги…).

2 Письменник вивів на дорогу смерті людей різних національностей. Всіх їх об'єднує одне – вижити. Але в ході боротьби за виживання вони відчули близькість один до одного, здружилися, стали братами.

Проклинаючи тих, хто започаткував цю війну, друзі приходять до думки, що майбутнє людства… У чому? (У збратанні, здруженні народів. «Ось тут між нами заступлені народи…»)

Через різню, через біль, страждання прийшли до любові поваги один до одного. І згадуються слова Шевченка: «Любітеся, брати мої!», а він мав на увазі все людство.

3 Людині властиве прагнення до життя. Будь – якою ціною зберегти життя?

(У найстрашніші хвилини - з'їсти чи померти – перемагає проясніла людська свідомість, яка постає проти дикого тваринного інстинкту і перемагає. Друзі не опускаються до звиродніння, канібалізму, вони обирають смерть.

4 Чи прозріли людські серця після Першої світової війни, чи прислухались до болю і крику О.Турянського? Війни закінчились?

У 1915 році появилася пісня, народжена подіями Першої світової війни «Пливе кача». Пам’яті всіх загиблих під час цієї війни та інших і пам’яті наших героїв, які боронять нині землі України присвячується… (звучить пісня, учні запалюють свічки).

VІ. Домашнє завдання.

Написати твір-роздум  у формі ЗНО ( теза, аргументи, приклади, висновок):

1. Чи зможе молоде покоління вивести людство на сонячній шлях волі і щастя до вселюдського братерства й любові?

2. Пам’ять мертвим не потрібна, вона потрібна живим, потрібна нації; народ без історичної пам’яті сліпий у своєму прямуванні до майбутнього.